✅ Усунення перешкод у спілкуванні з дитиною

Усунення перешкод у спілкуванні з дитиною

Порядок спілкування, зустрічей з дитиною, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною

Вирішення батьками питань щодо виховання дитини:

1. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою цієї статті.
2. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
3. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
4. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
5. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов’язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

Виїзд дитини за кордон

Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою:

• лікування;
• навчання;
• участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах;
• екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах;
• оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей.

У разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов’язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.

Коли рішення про виїзд дитини за кордон приймає один з батьків

Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк до одного місяця та більше з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, у разі:

• наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів;
• наявності заборгованості зі сплати аліментів, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько- консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов’язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, звертається рекомендованим листом із повідомленням про вручення до того з батьків, з яким проживає дитина, за наданням згоди на виїзд дитини за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей.

У разі ненадання тим із батьків, з яким проживає дитина, нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою, у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, той із батьків, хто проживає окремо від дитини та у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.

Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом.

Рівність прав мати та батька щодо виховання дитини

Мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини.

З огляду на рівність прав та обов’язків обох батьків щодо дитини виправданим видається законодавче положення про спільне вирішення ними питання виховання їх дитини.

У разі нормальних стосунків між батьками для вирішення питання виховання дитини не вимагається формалізація будь-яких домовленостей батьків або їх звернення до уповноважених органів державної влади.

СК містить винятки із загального правила про спільне вирішення питання виховання дитини (ч. 5 ст. 157 СК).

Окреме проживання одного з батьків

Проживання батька або матері окремо від дитини не позбавляє його права на особисте спілкування з нею і обов’язку брати участь у її вихованні.

Право дитини на контакт з батьками, які проживають окремо, передбачене ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з ч. 1 якої дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Частина 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов’язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Тобто спеціальне законодавство фактично встановлює презумпцію шкідливості спілкування дитини з батьками, які проживають окремо від дитини, що, на наш погляд, суперечить ч. 2 ст. 157 СК.

Статтею 16 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено також право дитини на контакт з батьками, які проживають у різних державах.

Відповідно до ч. 2 статті 16 батьки, інші члени сім’ї та родичі, зокрема ті, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними, зобов’язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання після реалізації нею права на контакт, не допускати неправомірної зміни її місця проживання.

Зрозуміло, що той з батьків, з ким проживає дитина, спілкується з нею частіше і має більший вплив на формування її особистості, аніж той з батьків, який проживає окремо від дитини.

Більш того, часто питання спілкування дитини з тим із батьків, хто проживає окремо від неї, залежить від особистих стосунків між батьками і може бути предметом шантажу одного з батьків іншим.

У судовій практиці є випадки задоволення позовів про зобов’язання усунути перешкоди щодо участі того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у її вихованні.

Договір щодо здійснення батьківських прав

Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини

Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

У відповідному договорі сторони можуть передбачити порядок, місце та часи спілкування дитини з тим із батьків, який проживає окремо від неї.

Ухилення від виконання договору є підставою для відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої тому з батьків, який проживає окремо від дитини.

Відшкодування моральної шкоди при ухиленні від виконання договору

Заслуговує на увагу питання обрахунку розміру моральної шкоди, яка може бути відшкодована у випадку ухилення від виконання договору.

Так, за приписами ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода полягає, в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

За правилами ч. З цієї ж статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

У визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Одним із можливих способів обрахунку моральної шкоди є призначення психологічної експертизи у судовій справі.

Зокрема, згідно з п. 6.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень: наказ Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. № 53/5. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 на вирішення експерту можуть бути поставлені такі питання:

• «Чи є ситуація, що досліджується за справою, психотравмувальною для особи (прізвище, ім’я та по батькові)?
• Якщо так, то чи завдані особі (прізвище, ім’я та по батькові) страждання (моральна шкода)?
• Чи спричинені особі (прізвище, ім’я та по батькові) страждання (моральна шкода) за умов ситуації (зазначаються умови ситуації), що досліджуються у справі?
• Якщо особі (прізвище, ім’я та по батькові) завдані страждання (моральна шкода), який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну шкоду)?».

Частина 5 ст. 157 СК передбачає винятки із правила стосовно спільного вирішення батьками питання щодо виховання дитини.

Самостійне вирішення питання тимчасового виїзду дитини за кордон

Самостійне вирішення питання тимчасового виїзду дитини за кордон можливе одним з батьків, якщо:

• рішенням суду визначене або висновком органу опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини з одним з батьків;
• строк виїзду дитини за кордон не перевищує одного місяця;
• метою виїзду дитини за кордон є лікування, навчання, участь дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинок дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей.

Батько або матір, з яким (якою) рішенням суду визначене або висновком органу опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, надсилає тому з батьків, який проживає окремо від дитини, за умови, якщо він (вона) не ухиляється і належно виконує батьківські обов’язки, рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.

Надсилання рекомендованого листа не вимагається за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів. У випадках, перелічених в п. 2 абз. 2 ч. 5 ст. 157 СК, – достатньо заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці.

Механізм отримання висновку органу опіки та піклування для підтвердження місця проживання дитини під час вирішення питання її тимчасового виїзду за межі України визначено п. 72 ^і постанови Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини».

Пакет документів для підтвердження місця проживання дитини

Для підтвердження місця проживання дитини під час вирішення питання її тимчасового виїзду за межі України з метою, визначеною ч. 5 ст. 157 СК, той з батьків, з ким проживає дитина, подає до служби у справах дітей за місцем проживання дитини такі документи:

• заяву;
• копію паспорта заявника;
• копію паспорта дитини (у разі наявності);
• довідку про реєстрацію місця проживання заявника (у разі коли в паспорті відсутні дані про реєстрацію місця проживання);
• довідку про реєстрацію місця проживання дитини;
• копію свідоцтва про народження дитини;
• копію рішення суду про розірвання шлюбу (у разі наявності);
• підтвердження про відправлення рекомендованого листа згідно з вимогами, передбаченими абз. 1 ч. 5 ст. 157 СК (у разі наявності);
• копію документа, виданого лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими МОЗ (подається для тимчасового виїзду за межі України дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа або паліативної допомоги).

Висновок про підтвердження місця проживання дитини

Служба у справах дітей за результатами розгляду зазначених документів, відвідування дитини за місцем її проживання, проведення бесіди з тим із батьків, хто проживає окремо від дитини (у разі можливості її проведення), або бесіди з дитиною, яка досягла 14 років, готує висновок про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України та один з таких проєктів рішень/розпоряджень районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади:

• про затвердження висновку служби у справах дітей про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України;
• про відмову у затвердженні такого висновку.

Підставами для відмови у затвердженні висновку про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України є:

• неподання заявником документів, передбачених цим пунктом;
• наявність рішення суду, в якому визначено місце проживання дитини з іншим із батьків або відкриття провадження у справі щодо визначення місця проживання дитини.

Рішення про затвердження висновку

Районна, районна у містах Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади протягом семи робочих днів з дня подання заяви приймає рішення/розпорядження про затвердження висновку служби у справах дітей про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України або відмову в його затвердженні, яке оформлюється на бланку органу, який його видає.

Служба у справах дітей в день прийняття рішення/розпорядження інформує про нього:

• заявника – засобами телефонного зв’язку;
• того з батьків, хто проживає окремо від дитини (у разі коли місце його проживання відоме) – шляхом надсилання йому копії рішення/розпорядження рекомендованим листом.

Якщо протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення/розпорядження його не оскаржено, воно набирає законної сили і його копія, завірена в установленому порядку, видається заявнику для пред’явлення під час перетинання державного кордону України.

Рішення/розпорядження діє протягом одного року з дня набрання ним законної сили.

Згода на виїзд дитини за межі України

Той з батьків, який проживає окремо від дитини, не ухиляється і належно виконує батьківські обов’язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, має право звернутись до другого з батьків за наданням згоди на виїзд дитини за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей.

У разі ненадання згоди протягом десятиденного строку з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, який містить відповідне звернення, той з батьків, який проживає окремо від дитини, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.

Постановою Великої палати Верховного Суду у справі № 712/10623/17 було зазначено, що тимчасовий виїзд за кордон у супроводі одного з батьків має відповідати найкращим інтересам дитини і такий дозвіл за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період з визначенням його початку й закінчення.

Судова практика свідчить про те, що, керуючись згаданою правовою позицією, суди відмовляють у задоволенні позовних вимог про виїзд дітей за кордон без визначення строку такого виїзду і без зазначення держави перебування.

Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів

Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом.

Порядок видачі згаданої довідки встановлений п. 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень (Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень: наказ Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12

У разі надходження до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця заяви стягувача про видачу довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів орган державної виконавчої служби, приватний виконавець протягом трьох робочих днів видають стягувану довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів (далі – довідка), яка скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Для видачі довідки виконавець обчислює розмір заборгованості зі сплати аліментів з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Якщо сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання є меншим, ніж сума відповідних платежів за три місяці, орган державної виконавчої служби, приватний виконавець письмово повідомляє стягувача про відмову у видачі довідки та надає йому розрахунок заборгованості.

Корисні матеріали сайту advokat-skriabin.com:

1. Адвокат в Запоріжжі
2. Господарські справи
3. Адвокат по ДТП
4. Земельні спори
5. Трудові спори
6. Житлові правовідносини
7. Сімейні справи
8. Спадкові справи
9. Встановлення фактів