✅Визначення походження дитини, батьки якої перебувають у шлюбі між собою

Визначення походження дитини від матері та батька, якої перебувають у шлюбі між собою

Скрябін Олексій Миколайович

адвокат по сімейним справам

Нашим сімейним адвокатам дуже часто задають такі питання: На підставі якого документу визначається походження дитини від осіб, що перебувають у шлюбі? Як визначити походження дитини, батьки, якої перебувають у шлюбі між собою? Хто має право зареєструвати дитину у разі смерті її батьків?

На нашому сайті advokat-skriabin.com Ви можете ознайомитись з темою: “Визначення походження дитини, батьки якої перебувають у шлюбі між собою” та у разі виникнення запитань звернутись за юридичною консультацією до наших сімейних юристів та адвокатів, які нададуть Вам юридичні послуги по сімейним справам.

Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою відбувається так:

1. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров’я про народження дружиною дитини.
2. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
3. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства.

Походження дитини, народженої післі припинення шлюбу

Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

Коли вважається, що дитина походить від подружжя

СК регламентує відносини щодо визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою. Причому слід звернути увагу на те, що Законом України від 22 грудня 2006 p. № 524-V «Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України» в ст. 122 Кодексу у ч. 2 слова «крім випадку, передбаченого статтею 124 цього Кодексу» виключено, а ч. З викладено в новій редакції. Внесення окреслених змін було зумовлено необхідністю вдосконалення інституту презумпції батьківства та необхідністю передбачити додаткові гарантії для захисту суб’єктів батьківських правовідносин.

Сімейний кодекс України регулює визначення походження дитини, що зачата і (або) народжена в шлюбі від батьків. Закон закріплює положення про те, що така дитина походить від подружжя, тобто від жінки і чоловіка, які перебувають у шлюбі між собою. У зв’язку з тим, дитина вважається такою, що походить від подружжя, якщо вона:

• зачата подружжям та народжена в період шлюбу;
• зачата жінкою і чоловіком, які не перебували на час зачаття у шлюбі, але на момент народження дитини шлюб між ними було зареєстровано (навіть якщо дитина народилася у день реєстрації шлюбу, але до його реєстрації).

Законодавець зазначає, що походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров’я про народження дружиною ди- тлни, тобто визначає порядок юридичного оформлення батьківства. Більш детально цю процедуру розкрито у коментарі до ст. 121 СК.

Презумпція батьківства

На захист прав та охоронюваних законом інтересів дитини стає положення Кодексу, відповідно до якого дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Таким чином, у ч. 2 статті 121 СК закріплено третю підставу, за якої визначається походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою.

Перераховані вище три випадки є нічим іншим як закріпленням у законі принципу презумпції батьківства.

Така презумпція виходить з того, що батьком дитини, що народилася в шлюбі або до спливу 10 місяців після його розірвання, є чоловік, який перебуває (перебував) з матір’ю дитини у зареєстрованому шлюбі. Таким чином, презумпція батьківства охоплює дітей, які:

• зачаті і народжені у шлюбі;
• які зачаті до шлюбу, але народжені у шлюбі;
• які зачаті у шлюбі, але народжені до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним.

Причому їх права захищаються в однаковій мірі, незалежно від того, коли вони народилися. У зв’язку з цим, презумпція батьківства не поширюється на дітей, які хоча і походять від подружжя, але народилися до шлюбу, та на дітей, які народилися після спливу 10 місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним. Походження таких дітей, визначається відповідно до ст. 126 СК і  потребує, на відміну від дії принципу презумпції батьківства, спільного волевиявлення матері та батька.

Також презумпція батьківства в повній мірі не може діяти у разі встановлення режиму окремого проживання подружжя, передбаченого статтями 119-120 СК. Так, у разі встановлення режиму окремого проживання, дитина народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.

У теорії сімейного права також ідеться і про презумпцію материнства, згідно з якою дружина народила дитину і саме ту дитину, яку вона забрала з пологового будинку.

У випадку дії презумпції батьківства, чоловік дружини записується батьком дитини, незалежно від того, бажає він цього чи ні. Хоча закон не позбавляє його права оспорити своє батьківство в судовому порядку (ст. 136 СК).

Метою презумпції батьківства є не лише популяризація шлюбу як основного інструменту захисту прав подружжя, а й захист інтересів дитини, яка має право на батька, незалежно від обставин зачаття та народження, а також незалежно від дійсності укладеного шлюбу. Додатковою гарантією захисту прав батька є також обмеження права дружини заперечувати проти запису свого чоловіка батьком дитини.

Окремої уваги потребує положення закону, відповідно до якого дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Законодавець виходить з того, що зачаття дитини могло відбутися під час шлюбу, а народження – після його розірвання. В даному випадку враховано висновки медицини щодо максимально можливої тривалості строку вагітності та встановлено, що з часу реєстрації шлюбу презумпція батьківства діє впродовж 10 місяців з часу припинення шлюбу чи визнання його недійсним.

Щодо припинення шлюбу, то слід виходити, з того, що він може бути припинений як внаслідок смерті батька (оголошення його померлим), так і внаслідок розірвання.

Визнання шлюбу недійсним може відбутися шляхом анулювання актового запису про шлюб органом державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 4 ст. 39 СК) так і рішенням суду, причому згідно зі змістом ст. 44 СК такий шлюб є недійсним з часу його реєстрації. Однак, в силу ст. 47 СК, відповідно до якої недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов’язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі, презумпція батьківства поширюється на 10-місячний термін з дня набрання чинності процесуальним рішенням про недійсність шлюбу.

Обмеження дії презумпції батьківства

СК передбачає інститут обмеження дії презумпції батьківства, надаючи можливість запису батьком дитини, яка народилася до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу іншого чоловіка. У цій правовій нормі передбачено, що подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства.

Застосування цієї правової норми можливе за наявності юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів:

• дитина народилася не в шлюбі, але до спливу 10 місяців з дня його припинення;
• подружжя чи колишнє подружжя подають до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини;
• інша особа та матір дитини подають заяви про визнання батьківства.

Запровадження цієї правової норми водночас захищає як інтереси дитини, яка буде вважатися такою, що народилася в шлюбі, так і інтереси її батьків та колишнього чоловіка, який не являється біологічним батьком дитини. Також така норма дасть можливість уникнути у майбутньому судового спору про батьківство між біологічним батьком дитини і особою, яка записана батьком, що, у свою чергу, розвантажуватиме суди від таких судових процесів. Однак, без волевиявлення усіх учасників такого процесу, настання наслідків, передбачених коментованою нормою, неможливе.

Слід зауважити, що ця правова норма була запроваджена Законом України від 22 грудня 2006 р. № 524-V «Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України». В попередній редакції Кодексу, що діяла до 15.01.2007 року дружина і чоловік мали право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка батьком дитини.

У цьому разі походження дитини визначалося відповідно до ч. 1 ст. 135 СК, тобто за заявою матері. Чоловік, який вважав себе батьком дитини міг довести своє батьківство виклично в судовому порядку (ст. 129 СК). На нашу думку, чинна редакція коментованої статті є більш справедливою та обґрунтованою.

Проблемні питання визначення походження дитини від батьків

У тому випадку коли дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком. Запровадження цієї норми викликало шквал критики з боку родичів померлого, насамперед діда та баби, які у цьому випадку втрачають правовий зв’язок з потенційними онуками.

Однак, від цієї норми виграє сама дитина, яка буде мати живого батька. Хоча норма є досить дискусійною, оскільки може вплинути на позбавлення права дитини на спадщину від померлого чоловіка матері дитини. Причому СК не надає права спадкоємцям чоловіка, що помер, оспорювати батьківство того, хто буде записаний батьком, на відміну від наділення спадкоємців правом на оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини.

Сімейний адвокат у справах щодо визначення походження дитини, батьки якої перебувають у шлюбі між собою

Для ефективного вирішення справи щодо визначення походження дитини, батьки якої перебувають у шлюбі між собою слід звернутися до професійних сімейних адвокатів.

Адвокат по сімейним справам:

• надасть юридичну консультацію по сімейним справам;
• допоможе визначити оптимальний варіант рішення сімейної справи;
• підготує всі необхідні документи;
• супроводить протягом усього судового процесу.

Наші сімейні адвокати зроблять все необхідне для швидкого і якісного завершення юридичної справи!

Скрябін Олексій Миколайович

адвокат по сімейним справам

Звернення до нас – це спосіб заощадити час і гроші у вирішенні питання щодо визначення походження дитини, батьки якої перебувають у шлюбі між собою.

Якщо Ви не знаєте, як правильно вчинити, щоб вирішити справу на Вашу користь – напишіть або зателефонуйте нашим юристам по сімейним справам!

Перший крок на шляху до успіху у вирішенні справи щодо визначення походження дитини, батьки якої перебувають у шлюбі між собою – звернення до хороших сімейних адвокатів!

Якщо стаття “Визначення походження дитини, батьки якої перебувають у шлюбі між собою” була корисною для Вас – ставте лайк. Ми будемо надавати Вам найбільш актуальну і корисну інформацію в сфері сімейного права, а також про нові зміни в законодавстві України щодо визначення походження дитини, батьки якої перебувають у шлюбі між собою.

Корисні матеріали сайту advokat-skriabin.com:

1. Таємниця розлучення в закритому судовому засіданні
2. Розлучення з іноземним громадянином в Україні
3. Реєстрація шлюбу в РАГСі України
4. Реєстрація шлюбу з іноземцем в Україні
5. Порядок припинення шлюбу
6. Закон про розлучення в Україні
7. Довідка (заява) про сімейний стан в Україні
8. Як затягнути справу про розлучення в суді
9. Помилки в документах суду і РАГСу при розлученні